У біблійні часи Бог схвалював піст, якщо його дотримувалися з правильних мотивів. Але якщо мотиви людини були неправильними, вона стягувала на себе Божий осуд. У наш час Біблія не вимагає, щоб служителі Бога постили, але водночас вона і не забороняє цього.

•   Коли шукали допомоги в Бога та його керівництва. Ізраїльтяни, які поверталися до Єрусалима, постили, бо хотіли показати Богу, що вони щиро прагнуть його допомоги (Ездри 8:21—23). Павло і Варнава деколи постили перед тим, як призначати старійшин у зборах (Дії 14:23).

•   Коли хотіли зосередитися на виконанні Божої волі. Після хрещення Ісус 40 днів нічого не їв, щоб підготувати себе до служіння Богу (Луки 4:1, 2).

•   Коли хотіли показати, що каються у скоєних гріхах. Через пророка Йоіла Бог сказав невірним ізраїльтянам: «Поверніться до мене всім серцем, постіть, плачте і ридайте» (Йоіла 2:12—15).

•   Коли відзначали День примирення. Закон, який Бог дав ізраїльтянам, зобов’язував їх постити кожного року в День примирення a (Левіт 16:29—31). Піст був доречним, оскільки цей день нагадував ізраїльтянам про їхню недосконалість і про те, що вони потребують Божого прощення.

•   Щоб справити враження на інших. Ісус навчав, що піст — це щось суто особисте між людиною і Богом (Матвія 6:16—18).

•   Щоб здаватися праведнішими за інших. Піст сам по собі не робить людину більш духовною чи морально чистішою (Луки 18:9—14).

•   Щоб загладити вину за свідомо скоєні гріхи. Бог схвалює піст лише тоді, коли людина щиро кається і слухається його (Ісаї 58:3, 4).

•   Щоб дотриматись релігійного ритуалу. Як і будь-яким батькам, Богу буде неприємно, якщо його земні діти виявлятимуть любов до нього з почуття обов’язку, а не від щирого серця (Ісаї 58:5—7).

 Ні. Бог вимагав від ізраїльтян постити в День примирення. Але ця вимога була скасована, адже Ісус назавжди примирив з Богом людей, які розкаялися (Євреїв 9:24—26; 1 Петра 3:18). День примирення був частиною Мойсеєвого закону, а християни не є під Законом (Римлян 10:4; Колоссян 2:13, 14). Тому кожен християнин може сам вирішити, постити йому чи ні (Римлян 14:1—4).

 Християни розуміють, що піст — це не головне в їхньому поклонінні Богу. Біблія ніколи не пов’язує піст зі щастям. Натомість у ній говориться, що християнське служіння має приносити радість, адже ми служимо Єгові, «щасливому Богу» (1 Тимофія 1:11; Екклезіаста 3:12, 13; Галатів 5:22).

 Неправильне уявлення. Християни мають постити на згадку про смерть Ісуса.

 Факт. Ісус не наказував своїм послідовникам постити на згадку про свою смерть (Луки 22:14—18). Сказавши, що учні будуть постити після його смерті, він не встановлював правила, а просто передбачив майбутні події (Матвія 9:15). Також Біблія радила християнам, які збиралися відзначати Спомин Ісусової смерті, поїсти вдома, щоб не відчувати голоду під час цієї урочистості (1 Коринфян 11:33, 34).