Тілом. Або «людиною». Грецьке слово саркс тут вказує на живу істоту з фізичним тілом. Народившись на землі, Ісус був людиною, а не духом. Він не просто взяв собі фізичне тіло, як це колись робили ангели (Бт 18:1—3; 19:1; ІсН 5:13—15). Отже, Ісус по праву міг називати себе «Сином людським» (Ів 1:51; 3:14; див. коментар до Мт 8:20).

Усіма людьми. Або «усім людством». Букв. «усім тілом». Цей вислів також трапляється в Лк 3:6, в цитаті з Іс 40:5, де вживається єврейський вислів з тим самим значенням. (Пор. коментар до Ів 1:14.)

Добре знати тебе. Або «здобувати знання про тебе; продовжувати дізнаватись про тебе». Грецьке слово ґіно́ско в основному означає «знати». Вжите тут у теперішньому часі, воно передає думку про тривалу дію. Ця форма дієслова може вказувати на процес «здобуття знань про когось; кращого знайомства з кимось». Також вона може містити думку про постійні зусилля, яких докладає людина, щоб більше дізнатися про того, кого вже знає. В цьому контексті це дієслово означає розвивати все ближчі стосунки з Богом, постійно набуваючи знань про Бога та Христа і поглиблюючи до них своє довір’я. Безперечно, щоб розвинути з кимось близькі стосунки, недостатньо знати, як його звати або ким він є. Важливо дізнатись, що йому подобається, а що не подобається, які в нього цінності і моральні норми (1Ів 2:3; 4:8).

Світу. Грецьке слово ко́смос тут стосується людства. (Пор. коментар до Ів 17:24.)

Заснуванням світу. Грецьке слово, яке в цьому вірші перекладене як «заснування», в Єв 11:11 перекладене словом «зачати» і вжите разом зі словом «потомство». У словосполученні «заснування світу» воно, ймовірно, стосується зачаття і народження дітей Адама і Єви. Ісус пов’язав «заснування світу» з Авелем — очевидно, першим, на кого поширюється викуп і чиє ім’я записане в сувої життя від «заснування світу» (Лк 11:50, 51; Об 17:8). Слова Ісуса в молитві до Батька також підтверджують, що ще перед тим, як Адам і Єва зачали нащадків, Бог любив свого єдинородного Сина.

Світу. У цьому контексті грецьке слово ко́смос стосується всіх людей, крім Божих служителів, всього неправедного людського суспільства, відчуженого від Бога. З усіх письменників Євангелій тільки Іван записує слова Ісуса до учнів: «Ви не належите до світу». Ту саму думку Ісус двічі згадує, коли востаннє молиться зі своїми вірними апостолами (Ів 17:14, 16).

Я виявив твоє ім’я. Послідовники Ісуса вже знали і вживали Боже ім’я. Вони бачили і читали його в сувоях Єврейських Писань, що зберігалися в синагогах. Учні також бачили і читали його в Септуагінті — грецькому перекладі Єврейських Писань, який вони використовували, навчаючи інших. (Див. додатки A5 і В.) У Біблії слово «ім’я» іноді вказує на саму особу, її репутацію або все, що вона виявляє про себе. (Див. коментар до Мт 6:9; пор. Об 3:4, прим.) Ісус виявляв Боже ім’я не лише тим, що вживав його, а й тим, що розкривав, яка особа стоїть за цим іменем,— її наміри, вчинки і риси. Ісус перебував «біля Батька», і тому, як ніхто інший, міг показати, яким є Батько (Ів 1:18; Мт 11:27). Тож Боже ім’я набуло глибшого значення для перших послідовників Ісуса.

Світу. У цьому вірші грецьке слово ко́смос, очевидно, стосується всіх людей, відчужених від Бога і відокремлених від правдивих послідовників Христа, його збору. (Див. коментар до Ів 15:19.)

Виконують. Або «слухаються; дотримуються». В цьому вірші грецьке слово тере́о може також означати «наполегливо слухатися; бути уважним до».

Ім’я. Мається на увазі особисте ім’я Бога, яке єврейською передавалося у вигляді чотирьох приголосних, יהוה (ЙГВГ), і українською зазвичай перекладається як «Єгова». В «Перекладі нового світу» це ім’я вживається 6979 разів у Єврейських Писаннях і 237 разів у Грецьких Писаннях. (Більше інформації щодо вживання Божого імені у Грецьких Писаннях міститься в додатках А5 і В.) У Біблії слово «ім’я» іноді вказує на саму особу, її репутацію або все, що вона виявляє про себе. (Пор. Вх 34:5, 6; Об 3:4, прим.)

Світу. У цьому контексті грецьке слово ко́смос стосується всіх людей, крім Божих служителів, всього неправедного людського суспільства, відчуженого від Бога. З усіх письменників Євангелій тільки Іван записує слова Ісуса до учнів: «Ви не належите до світу». Ту саму думку Ісус двічі згадує, коли востаннє молиться зі своїми вірними апостолами (Ів 17:14, 16).

Світ. У цьому контексті грецьке слово ко́смос стосується всіх людей, крім Божих служителів, всього неправедного людського суспільства, відчуженого від Бога. (Пор. коментар до Ів 15:19.)

Ім’я. Мається на увазі особисте ім’я Бога, яке єврейською передавалося у вигляді чотирьох приголосних, יהוה (ЙГВГ), і українською зазвичай перекладається як «Єгова». В «Перекладі нового світу» це ім’я вживається 6979 разів у Єврейських Писаннях і 237 разів у Грецьких Писаннях. (Більше інформації щодо вживання Божого імені у Грецьких Писаннях міститься в додатках А5 і В.) У Біблії слово «ім’я» іноді вказує на саму особу, її репутацію або все, що вона виявляє про себе. (Пор. Вх 34:5, 6; Об 3:4, прим.)

Я виявив твоє ім’я. Послідовники Ісуса вже знали і вживали Боже ім’я. Вони бачили і читали його в сувоях Єврейських Писань, що зберігалися в синагогах. Учні також бачили і читали його в Септуагінті — грецькому перекладі Єврейських Писань, який вони використовували, навчаючи інших. (Див. додатки A5 і В.) У Біблії слово «ім’я» іноді вказує на саму особу, її репутацію або все, що вона виявляє про себе. (Див. коментар до Мт 6:9; пор. Об 3:4, прим.) Ісус виявляв Боже ім’я не лише тим, що вживав його, а й тим, що розкривав, яка особа стоїть за цим іменем,— її наміри, вчинки і риси. Ісус перебував «біля Батька», і тому, як ніхто інший, міг показати, яким є Батько (Ів 1:18; Мт 11:27). Тож Боже ім’я набуло глибшого значення для перших послідовників Ісуса.

Одне. Або «в єдності». Ці слова Ісуса показують, що він і його Батько об’єднані спільною метою: захищати символічних овець і вести їх до вічного життя. Пасти символічних овець — це спільне завдання Батька і Сина. Вони однаково турбуються про овець і не дозволяють, щоб хтось вирвав їх з їхньої руки (Ів 10:27—29; пор. Єз 34:23, 24). В Євангелії від Івана часто згадується про тісні стосунки Батька і Сина та їхню єдність у бажаннях і намірах. Грецьке слово, перекладене тут як «одне», стоїть не в чоловічому роді (в значенні «хтось один»), а в середньому (в значенні «щось одне»). Тобто Ісус і його Батько «одне» в тому розумінні, що вони діють в єдності і тісно співпрацюють, а не в тому, що вони є однією особою (Ів 5:19; 14:9, 23). Ісус говорив не про рівність Богу, а про єдність в намірах і діях; це стає зрозуміло, якщо порівняти цей вірш з Ісусовою молитвою, записаною в 17-му розділі Івана (Ів 10:25—29; 17:2, 9—11). Особливо це видно, коли Ісус молиться за своїх послідовників: «Щоб вони були одне, як і ми одне» (Ів 17:11). Отже, слово «одне» в 10-му і в 17-му розділах має те саме значення. (Див. коментарі до Ів 17:11, 21; 1Кр 3:8.)

Святий Батьку. У Біблії цей вислів з’являється тільки тут. Це форма звертання до Єгови, яка ніколи не вживається до людей. (Пор. Мт 23:9.)

Твого імені, яке ти мені дав. Ім’я Ісус — це відповідник єврейського імені Єшуа (скорочена форма від Єгошуа), що означає «Єгова є спасіння». У цьому розділі Ісус двічі підкреслює, що він виявив ім’я Єгови (Ів 17:6, 26). У Біблії слово «ім’я» іноді вказує на саму особу, її репутацію або все, що вона виявляє про себе. (Див. коментарі до Мт 6:9; Ів 17:6.) Тож ім’я Єгови було дано Ісусу не тільки в тому розумінні, що воно було частиною його імені. Наприклад, Ісус досконало віддзеркалював особистість свого Батька (Ів 14:9). Також Ісус прийшов від імені свого Батька і виконував могутні діла в його ім’я (Ів 5:43; 10:25).

Одне. Або «в єдності». Ісус молився, щоб так само, як він і його Батько зберігають єдність в думках і ділах, його правдиві послідовники були «одне» — співпрацювали в єдності задля спільної мети. Думки цієї молитви перегукуються з Ісусовими словами, записаними в Ів 10:30. Там сказано, що Ісус і Батько «одне» в тому, як вони поводяться з учнями, «вівцями», яких Батько дав Ісусові (Ів 10:25—30; 17:2, 9). Грецьке слово, перекладене в цьому вірші як «одне», стоїть не в чоловічому роді (в значенні «хтось один»), а в середньому (в значенні «щось одне»). (Див. коментар до Ів 10:30.)

Таким, що він заслуговує геєни. Букв. «сином геєни», тобто тим, хто буде знищений назавжди. (Див. глосарій, «Геєна».)

Сина загибелі. Тут цей вислів стосується Юди Іскаріота. Оскільки Юда підступно зрадив Божого Сина, він заслужив знищення назавжди і не має надії на воскресіння. Той самий вислів вживається у 2Фс 2:3, коли йдеться про «беззаконника». У мовах, якими була написана Біблія, вислів «син(и) [когось або чогось]» іноді використовується в переносному значенні і стосується тих, хто поводиться певним чином або виявляє якусь характерну рису. Ось приклади такого вживання: «сини Всевишнього», «сини світла і сини дня», «сини Царства», «сини Злого», «син Диявола», «сини непослуху» (Лк 6:35; 1Фс 5:5; Мт 13:38; Дії 13:10; Еф 2:2). У подібному розумінні вислів «син [чогось]» може вказувати на присуд чи гіркі наслідки, яких зазнає той, хто поводиться певним чином або виявляє якусь характерну рису. У 2См 12:5 вислів «заслуговує смерті» — це переклад вислову, який буквально означає «є сином смерті». В Мт 23:15 вислів, який можна буквально перекласти як «син геєни», стосується того, хто заслуговує знищення назавжди. Саме це, очевидно, мав на увазі Ісус, коли назвав Юду Іскаріота «сином загибелі». (Див. коментар до Мт 23:15 і глосарій, «Геєна».)

Світ. У цьому контексті грецьке слово ко́смос стосується всіх людей, крім Божих служителів, всього неправедного людського суспільства, відчуженого від Бога. З усіх письменників Євангелій тільки Іван записує слова Ісуса про те, що його учні не належать до світу. Ту саму думку Ісус згадує ще двічі, коли в останню ніч спілкується зі своїми вірними апостолами (Ів 15:19; 17:16).

Освяти їх. Або «зроби їх святими; відділи їх», йдеться про відділення для служіння Богові. Коли Ісусові учні дотримуються правди з Божого Слова, вони стають освяченими, тобто очищеними (1Пт 1:22). Так вони вирізняються на фоні світу, який не прийняв Божої правди (Ів 17:16).

Твоє слово — це правда. Коли Боже Слово описує риси Єгови, повідомляє про його наміри і накази чи розповідає про стан людства, то завжди представляє усе в правильному світлі. Як видно з Ісусової молитви, Боже Слово правди пояснює, що потрібно робити, аби стати і залишатися святими, тобто відділеними для служіння Єгові.

Освячуюся. Або «відділяю себе; зберігаю себе святим». Коли Ісус народився як людина, він був святим (Лк 1:35). Він залишався освяченим, тобто святим, протягом усього свого життя на землі (Дії 4:27; Єв 7:26). Завдяки тому що Ісус прожив бездоганне життя і помер жертовною смертю, його послідовники могли бути освячені, або стати святими, відділеними для служіння Богу. Тому в молитві до Батька Ісус міг сказати, що освячується заради них. Послідовники Ісуса освячені правдою, якщо точно йдуть його слідами і живуть у згоді з істинами, яких він навчав і які містяться в Божому Слові, Біблії (Ів 17:17; 2Тм 2:20, 21; Єв 12:14). Але те, що учні стають освячені,— не їхня заслуга, вони можуть бути святими тільки завдяки Ісусу Христу (Рм 3:23—26; Єв 10:10).

Одне. Або «в єдності». Ці слова Ісуса показують, що він і його Батько об’єднані спільною метою: захищати символічних овець і вести їх до вічного життя. Пасти символічних овець — це спільне завдання Батька і Сина. Вони однаково турбуються про овець і не дозволяють, щоб хтось вирвав їх з їхньої руки (Ів 10:27—29; пор. Єз 34:23, 24). В Євангелії від Івана часто згадується про тісні стосунки Батька і Сина та їхню єдність у бажаннях і намірах. Грецьке слово, перекладене тут як «одне», стоїть не в чоловічому роді (в значенні «хтось один»), а в середньому (в значенні «щось одне»). Тобто Ісус і його Батько «одне» в тому розумінні, що вони діють в єдності і тісно співпрацюють, а не в тому, що вони є однією особою (Ів 5:19; 14:9, 23). Ісус говорив не про рівність Богу, а про єдність в намірах і діях; це стає зрозуміло, якщо порівняти цей вірш з Ісусовою молитвою, записаною в 17-му розділі Івана (Ів 10:25—29; 17:2, 9—11). Особливо це видно, коли Ісус молиться за своїх послідовників: «Щоб вони були одне, як і ми одне» (Ів 17:11). Отже, слово «одне» в 10-му і в 17-му розділах має те саме значення. (Див. коментарі до Ів 17:11, 21; 1Кр 3:8.)

Одне. Або «в єдності». Ісус молився, щоб так само, як він і його Батько зберігають єдність в думках і ділах, його правдиві послідовники були «одне» — співпрацювали в єдності задля спільної мети. Думки цієї молитви перегукуються з Ісусовими словами, записаними в Ів 10:30. Там сказано, що Ісус і Батько «одне» в тому, як вони поводяться з учнями, «вівцями», яких Батько дав Ісусові (Ів 10:25—30; 17:2, 9). Грецьке слово, перекладене в цьому вірші як «одне», стоїть не в чоловічому роді (в значенні «хтось один»), а в середньому (в значенні «щось одне»). (Див. коментар до Ів 10:30.)

Одне. Або «в єдності». Ісус молився, щоб так само, як він і його Батько зберігають єдність в думках і ділах, його послідовники були «одне» — співпрацювали в єдності задля спільної мети (Ів 17:22). У 1Кр 3:6—9 Павло описує таку єдність між християнами, які співпрацюють один з одним і з Богом у служінні. (Див. 1Кр 3:8 і коментарі до Ів 10:30; 17:11.)

Досягли досконалої єдності. Або «були повністю об’єднані». У цьому вірші Ісус показує зв’язок між досконалою єдністю і любов’ю Батька. Ісусові слова узгоджуються з Кл 3:14, де сказано: «Любов... досконалі узи єдності». Така досконала єдність, звичайно, є відносною і не означає, що всі християни стають подібними один на одного — мають однакові риси, звички і сумління. Однак вона вказує на те, що Ісусові послідовники мають єдність в ділах, переконаннях і вченнях (Рм 15:5, 6; 1Кр 1:10; Еф 4:3; Флп 1:27).

Заснуванням світу. Грецьке слово, яке в цьому вірші перекладене як «заснування», в Єв 11:11 перекладене словом «зачати» і вжите разом зі словом «потомство». У словосполученні «заснування світу» воно, ймовірно, стосується зачаття і народження дітей Адама і Єви. Ісус пов’язав «заснування світу» з Авелем — очевидно, першим, на кого поширюється викуп і чиє ім’я записане в сувої життя від «заснування світу» (Лк 11:50, 51; Об 17:8). Слова Ісуса в молитві до Батька також підтверджують, що ще перед тим, як Адам і Єва зачали нащадків, Бог любив свого єдинородного Сина.

Я виявив їм твоє ім’я. У кінці своєї молитви Ісус повторює думку з Ів 17:6. (Див. коментар до Ів 17:6.) Однак в Ів 17:26 дієсловом «виявляти» перекладене інше грецьке слово — ґнорı́зо (означає «знайомити; робити відомим»). Воно передає подібну думку, що і дієслово, вжите в Ів 17:6,— фанеро́о (означає «виявляти; відкривати»). (Див. прим. до Ів 17:6.) У Біблії виявляти чиєсь «ім’я» може означати не лише повідомляти саме ім’я, а й розкривати, яка особа стоїть за цим іменем,— розповідати про її репутацію або все, що вона виявляє про себе. (Див. коментар до Мт 6:9; пор. Об 3:4, прим.) Ісус виявляв Боже ім’я не лише тим, що вживав його, а й тим, що розкривав, яка особа стоїть за цим іменем,— її наміри, вчинки і риси. В цьому вірші Ісус додає слова і далі виявлятиму. Тож Боже ім’я мало й далі набувати глибшого значення для Ісусових послідовників.

Я виявив твоє ім’я. Послідовники Ісуса вже знали і вживали Боже ім’я. Вони бачили і читали його в сувоях Єврейських Писань, що зберігалися в синагогах. Учні також бачили і читали його в Септуагінті — грецькому перекладі Єврейських Писань, який вони використовували, навчаючи інших. (Див. додатки A5 і В.) У Біблії слово «ім’я» іноді вказує на саму особу, її репутацію або все, що вона виявляє про себе. (Див. коментар до Мт 6:9; пор. Об 3:4, прим.) Ісус виявляв Боже ім’я не лише тим, що вживав його, а й тим, що розкривав, яка особа стоїть за цим іменем,— її наміри, вчинки і риси. Ісус перебував «біля Батька», і тому, як ніхто інший, міг показати, яким є Батько (Ів 1:18; Мт 11:27). Тож Боже ім’я набуло глибшого значення для перших послідовників Ісуса.

Ім’я. Мається на увазі особисте ім’я Бога, яке єврейською передавалося у вигляді чотирьох приголосних, יהוה (ЙГВГ), і українською зазвичай перекладається як «Єгова». В «Перекладі нового світу» це ім’я вживається 6979 разів у Єврейських Писаннях і 237 разів у Грецьких Писаннях. (Більше інформації щодо вживання Божого імені у Грецьких Писаннях міститься в додатках А5 і В.) У Біблії слово «ім’я» іноді вказує на саму особу, її репутацію або все, що вона виявляє про себе. (Пор. Вх 34:5, 6; Об 3:4, прим.)