Своє служіння. Коли Ісус був на землі, він дав своїм послідовникам завдання робити учнями людей з усіх народів (Мт 28:19, 20). Павло говорив про цю працю як про «служіння, пов’язане з примиренням». За його словами, «ми благаємо» відчужений від Бога світ: «Примиріться з Богом» (2Кр 5:18—20). Павло вкладав усі сили в служіння для інших народів, але водночас дуже прагнув, аби хоч хтось з юдеїв зробив кроки, необхідні для спасіння (Рм 11:14). Основне значення грецького слова діаконı́а — «служіння». Споріднене дієслово іноді використовується в Біблії, коли йдеться про людей, які надають різні особисті послуги, наприклад прислуговують при столах (Лк 4:39; 17:8; Ів 2:5). Тут воно стосується християнського служіння. Це особливе служіння, пов’язане з турботою про духовні потреби інших.

Хочу представити. Або «хочу рекомендувати». Очевидно, Павло представляє Фіву християнам у Римі, щоб вони радо її прийняли і ставились до неї так, як він (Рм 16:2). Грецьке слово, перекладене як «хочу представити», споріднене з грецьким словом, яке Павло використав у вислові «рекомендаційні листи» у 2Кр 3:1. В біблійні часи рекомендаційні листи часто використовували, щоб представити людину тим, хто її не знав. Фіва, яка служила у кенхрейському зборі, мабуть, передала Павлового листа християнам в Римі.

Служить. В тексті оригіналу вживається грецьке слово діа́конос («служитель»), яке має широке значення. Слова Павла про те, що Фіва є служителем у кенхрейському зборі, очевидно, означають, що вона виконувала християнське служіння, тобто поширювала добру новину. Всі християни мають обов’язок проповідувати добру новину. (Пор. Дії 2:17, 18 з коментарем до Рм 11:13.) Споріднене слово діаконе́о використовується щодо жінок, які служили, тобто прислуговували, Ісусу та його послідовникам, забезпечуючи їх їжею і надаючи їм іншу допомогу (Лк 8:3). Оскільки слово діа́конос часом вживається в особливому значенні і стосується призначених «служителів збору» (Флп 1:1; 1Тм 3:8, 12), деякі перекладачі у Рм 16:1 передають його як «диякон» або «диякониса». Однак коли Біблія наводить вимоги до служителя збору, то не говорить, що ним може бути жінка. Натомість в Біблії сказано, що «служитель збору» має бути «чоловіком однієї дружини» (1Тм 3:8—13). Тому багато перекладачів вважають, що в цьому вірші грецьке слово вживається в загальному значенні, і перекладають його як «служителька» чи «помічниця».

Кенхрейському. Кенхрея — це один з коринфських портів, розташований приблизно за 11 км на схід від Коринфа. Пробувши в Коринфі понад півтора року, Павло близько 52 року н. е. відплив з Кенхреї до Ефеса. (Див. коментар до Дії 18:18.) В Біблії не говориться, коли саме утворився християнський збір у Кенхреї, але дехто припускає, що його заснував Павло під час свого тривалого перебування в Коринфі. Точно відомо, що цей збір вже існував у 56 році н. е., коли Павло писав свого листа до римлян.

Кенхреї. Кенхрея — це один з коринфських портів на вузькому перешийку з боку затоки Саронікос, розташований приблизно за 11 км від Коринфа. В цей порт прибували кораблі з різних регіонів на схід від Греції, а в Лехей — порт на протилежному боці перешийка — кораблі із заходу, у тому числі з Італії. В тій місцевості, недалеко від сучасного села Кехріє, збереглися руїни будівель та хвилерізів. Згідно з Рм 16:1, в Кенхреї був християнський збір. (Див. додаток Б13.)

Захищала. Основне значення грецького слова проста́тіс, перекладеного як «захищала»,— «той, хто захищає». Воно показує, що Фіва робила добро і допомагала тим, хто цього потребував. Крім того, це слово може передавати думку, що вона активно підтримувала інших. Те, що Фіва могла подорожувати і багато допомагати одновірцям у зборі, мабуть, свідчить, що вона була вдовою і, можливо, досить заможною. Якщо це так, то становище у суспільстві дозволяло Фіві заступатися за одновірців, яких фальшиво звинувачували у злочинах, або давати їм прихисток у час небезпеки.

Акила. Цього вірного християнина та його віддану дружину Прискиллу (Приску) названо «співпрацівниками» Павла (Рм 16:3). У Грецьких Писаннях про них згадується шість разів (Дії 18:18, 26; 1Кр 16:19; 2Тм 4:19), і кожного разу вони згадуються разом. Ім’я Прискилла — це зменшувальна форма імені Приска. Коротше ім’я міститься в листах Павла, а довше використовує Лука. Вживання різних форм римських імен було поширеним у ті часи. Акила і Прискилла оселилися в Коринфі після того, як у 49 або на початку 50 року н. е. імператор Клавдій видав наказ, щоб юдеї покинули Рим. Восени 50 року н. е. у Коринф прибув Павло. Він працював разом з цим подружжям, виготовляючи намети. Безсумнівно, Акила та Прискилла допомагали Павлові зміцнювати новоутворений коринфський збір. Акила був родом з Понту, регіону на півночі Малої Азії вздовж узбережжя Чорного моря. (Див. додаток Б13.)

Передайте вітання. Починаючи з цього вірша і до вірша 15, Павло передає вітання багатьом християнам — якимось як групі, якимось особисто, причому 26 з них називає поіменно. Те, що Павло конкретно згадує вісьмох християнок — Приску, Марію, Трифену, Трифосу, Персиду, Юлію, а також матір Руфа і сестру Нерея, показує, що він цінував своїх духовних сестер. На той час Павло вже не один рік був апостолом для інших народів і став відомий багатьом (Дії 9:15; Рм 1:1; 11:13). Однак, як видно з цих вітань, він ніколи не переставав виявляти особисту увагу одновірцям.

Присці та Акилі. Це вірне подружжя було змушене переселитися з Рима після того, як 49 або на початку 50 року н. е. імператор Клавдій видав наказ, згідно з яким юдеї мали покинути Рим. Клавдій помер у 54 році н. е., і на той час, коли Павло писав свого листа римським християнам (приблизно в 56 році н. е.), Приска й Акила вже повернулися до Рима. (Див. коментар до Дії 18:2.) Павло називає їх своїми співпрацівниками. Грецьке слово сінерґо́с, що перекладається як «співпрацівник», з’являється у Грецьких Писаннях 12 разів, найчастіше в листах Павла (Рм 16:9, 21; Флп 2:25; 4:3; Кл 4:11; Флм 1, 24). Цікаво, що в 1Кр 3:9 Павло говорить: «Ми — Божі співпрацівники».

Ризикували головою. Дехто вважає, що цей образний вислів, який буквально перекладається як «класти шию під», з’явився в результаті поширеного за часів Римської імперії методу покарання — обезголовлення. Цей експресивний вислів передавав думку про неминучу і насильницьку смерть. Павло говорить, що Акила і Приска (Прискилла) ризикували життям, щоб врятувати його. На думку декого, це сталося під час заворушення, яке підняли сріблярі в Ефесі (Дії 19:28—31). Мабуть, в цій небезпечній ситуації, коли Павло сумнівався, чи залишиться живим, Акила і Приска прийшли йому на допомогу, ризикуючи своїм життям (2Кр 1:8). Однак Біблія не говорить, яку саме подію мав на увазі Павло.

Мене. Або «мого життя (душі)». Тут грецьке слово псіхе́ вказує на особу або життя особи. (Див. глосарій, «Душа».)

Марією. Відповідник єврейського імені Міріам. У Грецьких Писаннях згадується шість жінок з іменем Марія: 1) Марія, мати Ісуса, 2) Марія Магдалина (Мт 27:56; Лк 8:2; 24:10), 3) Марія, мати Якова і Йосія (Мт 27:56; Лк 24:10), 4) Марія, сестра Марти і Лазаря (Лк 10:39; Ів 11:1), 5) Марія, мати Івана Марка (Дії 12:12) і 6) Марія з Рима (Рм 16:6). За Ісусових днів ім’я Марія було одним з найпоширеніших.

Марії. У Грецьких Писаннях згадується шість жінок з іменем Марія. Про цю Марію згадується лише тут. Павло хвалить її за те, що вона багато трудилась заради християнського збору в Римі. У Біблії про неї більше нічого не сказано. (Див. коментар до Лк 1:27.)

Його цілувати. Або «з теплотою його цілувати». Павло виявляв щиру любов до братів, і вони теж його дуже любили. В біблійні часи дружнє ставлення часто виражали поцілунком (Бт 27:26; 2См 19:39). Іноді людину ще й тепло обіймали і при цьому плакали (Бт 33:4; 45:14, 15; Лк 15:20). В цьому вірші вжито форму дієслова філе́о, яка вказує на інтенсивність дії й іноді перекладається як «цілувати» (Мт 26:48; Мр 14:44; Лк 22:47), але найчастіше означає «любити; відчувати прив’язаність» (Ів 5:20, прим.; 11:3; 16:27, прим.). (Пор. коментар до Мт 26:49.)

Святим поцілунком. У своїх чотирьох листах (тут і в 1Кр 16:20; 2Кр 13:12; 1Фс 5:26) Павло заохочує одновірців вітати одне одного «святим поцілунком». Апостол Петро використав подібний вислів: «З любов’ю вітайте одне одного поцілунком» (1Пт 5:14). У біблійні часи поцілунок був знаком прив’язаності, поваги до когось чи миру з кимось. Також поцілунком віталися або прощалися (Рт 1:14; Лк 7:45). Цілувати одні одних могли не тільки чоловік і жінка, які були родичами (Бт 29:11; 31:28), але і родичі-чоловіки та близькі друзі (Бт 27:26, 27; 45:15; Вх 18:7; 1См 20:41, 42; 2См 14:33; 19:39; див. коментарі до Дії 20:37). Поцілунки, якими вітали одне одного християни, свідчили про теплі братерські почуття і їхню єдність у правдивому поклонінні. Вони не були формальністю чи якимось обрядом, а також не мали романтичного чи сексуального підтексту (Ів 13:34, 35).

Обійняли Павла. Букв. «кинулись на шию Павла». Коли в Біблії згадується, як хтось обіймав когось, цілував і плакав, це вказує на сильну прив’язаність між цими людьми. Безперечно, старійшин переповнювали теплі почуття до Павла. (Див. також Бт 33:4; 45:14, 15; 46:29; Лк 15:20.)

Прагнень. Або «животів». Грецьке слово койлı́а буквально означає «шлунок» або «нутрощі». Тут і у Флп 3:19 воно вживається в переносному значенні і стосується ненаситних плотських прагнень. Павло пояснює, що люди, які стають рабами «власних прагнень», не можуть бути рабами «нашого Господа Христа». У Флп 3:19 говориться про людей, для яких їхній «шлунок», тобто плотські прагнення, є їхнім богом.

Розчавить Сатану. Ці слова перегукуються з першим біблійним пророцтвом, записаним в Бт 3:15, де говориться, що «потомство» символічної жінки «розчавить [змієві] голову». Йдеться про знищення Сатани, «змія стародавнього» (Об 12:9). Для опису цієї події Павло використовує грецьке слово, яке словники визначають як «розтрощити; розбити на дрібні шматки; повністю перемогти». Те саме грецьке слово вживається в Об 2:27, де сказано, що народи будуть «розбиті, неначе глиняний посуд». Пишучи християнам, які були «співспадкоємцями з Христом» (Рм 8:17), Павло використовує вислів під вашими ногами в переносному значенні і цим показує, що вони братимуть участь у знищенні Сатани. (Пор. Мл 4:3.)

Тертій. Той, хто записав лист Павла до римлян, і єдиний з усіх секретарів Павла, названий на ім’я. Вислів християнські вітання свідчить про те, що Тертій був вірним християнином. Він, мабуть, належав до коринфського збору. Тертій додав від себе слова вітання римлянам, можливо, тому, що знав багатьох християн у Римі.

Гостинно приймає і мене. Тобто гостинно приймає Павла. Розповідь далі ведеться від імені Павла; Тертій говорить від себе тільки у попередньому вірші.

Міський скарбник. Або «міський управитель». Основне значення грецького слова ойконо́мос, яке найчастіше перекладається як «управитель»,— «той, хто управляє чиїм-небудь домом». Оскільки в цьому вірші воно вживається з грецьким словом, перекладеним як «міський», то, очевидно, стосується відповідального за фінансові справи міста Коринф. Під час археологічних розкопок в 1920-х роках в Коринфі знайшли камінь бруківки з написом про те, що якийсь Ераст поклав цю бруківку своїм коштом. Невідомо, чи це той самий Ераст, про якого згадував Павло, але вважається, що ця бруківка існувала в I столітті н. е.

Його брат. Цим висловом перекладено грецьке слово «брат» з означеним артиклем. Текст оригіналу може означати, що Кварт був рідним братом Ераста. Однак грецький текст також може передавати думку про духовну спорідненість і перекладатись як «наш брат».

Деякі грецькі рукописи і стародавні переклади іншими мовами додають слова: «Нехай перебуває з усіма вами незаслужена доброта нашого Господа Ісуса Христа. Амінь». В інших рукописах ці слова йдуть після вірша 27. Однак у найдавніших і найавторитетніших рукописах подібні слова містяться лише у 20-му вірші, а не у 24-му і не після 27-го. Все це служить вагомим доказом того, що цих слів не було в тексті оригіналу. (Див. додаток А3.)

Об’явленням. Букв. «розкриттям; відкриттям; виявленням». Грецьке слово апока́ліпсіс часто вживається стосовно розкриття духовних істин, Божої волі і намірів; в цьому значенні воно використовується й тут (Еф 3:3; Об 1:1). Джерелом таких об’явлень є Бог. (Пор. коментар до Лк 2:32.)

Що усуне заслону з народів. Або «для об’явлення (виявлення) народам». Грецьке слово апока́ліпсіс, перекладене як «що усуне заслону», означає «розкриття» або «відкриття» і часто вживається стосовно розкриття духовних істин, Божої волі і намірів (Рм 16:25; Еф 3:3; Об 1:1). Симеон, який був у похилому віці, називає маленького Ісуса світлом і показує, що духовне просвітлення отримають також люди з інших народів, а не лише юдеї і прозеліти. Пророчі слова Симеона узгоджуються з пророцтвами з Єврейських Писань, як-от з Іс 42:6 і 49:6.

Амінь. Див. коментар до Рм 1:25.

Амінь. Або «нехай буде так». Грецьке слово аме́н є транслітерацією єврейського слова, що походить від кореня ама́н (означає «бути вірним; гідним довір’я»). (Див. глосарій.) «Амінь» говорили на знак згоди з клятвою, молитвою або якимось твердженням. Письменники Грецьких Писань часто використовували це слово після слів хвали Богові, як робить Павло у цьому вірші (Рм 16:27; Еф 3:21; 1Пт 4:11). А в деяких випадках словом «амінь» висловлювалось бажання, щоб Бог виявив ласку читачам листа (Рм 15:33; Єв 13:20, 21). Також це слово показувало, що письменник цілком погоджується з написаним (Об 1:7; 22:20).