Розкажіть, будь ласка, про своє дитинство.

Коли я мала дев’ять років, моя сім’я переїхала з Іспанії до Франції. Мої батьки були католиками, але я перестала вірити в Бога у віці 16 років. Для мене релігія була відірваною від реального життя. Коли хтось питав мене, звідки взялося життя, якщо немає Бога, я казала: «Вчені поки не знають відповіді на це запитання, але одного дня вони її обов’язково знайдуть».

Чому ви обрали фах нефролога?

Я вчилася на медичному факультеті університету в Монпельє (Франція). Один професор заохотив мене спеціалізуватися в нефрології — галузі медицини, що вивчає нирки. Моя робота включала в себе і наукові дослідження, і лікування хворих. Власне така робота мені подобалась. У 1990 році я почала брати участь у дослідженнях із клінічного застосування рекомбінантного еритропоетину (ЕПО). Метою цих досліджень було з’ясувати, як за допомогою ЕПО можна контролювати вироблення еритроцитів у наших кістках. Тоді цей напрям досліджень вважався відносно новим у науці.

Що спонукало вас задуматись над тим, чи існує Бог?

У 1979 році мій чоловік, Флореаль, почав вивчати Біблію зі Свідками Єгови. Але мене це не цікавило. Релігія приїлась мені ще в дитинстві. Згодом мій чоловік і діти стали Свідками, тож невдовзі  серед наших друзів були майже самі Свідки. Серед них була і Патріша, яка заохотила мене молитися. Вона сказала: «Якщо на небі нікого немає, то ти нічим не ризикуєш. А якщо там хтось є, то ти побачиш, що відбуватиметься». Минули роки, і я почала міркувати про зміст у житті. Тоді я пригадала слова Патріши і стала молитися про розуміння.

Чому ви почали міркувати про зміст у житті?

Напад терористів на Всесвітній торговельний центр у Нью-Йорку змусив мене замислитись над тим, чому в суспільстві стільки зла. Я думала: «Релігійний екстремізм становить загрозу для нашого майбутнього. Мене ж оточують Свідки Єгови, і вони не є екстремістами. Ці люди живуть за Біблією. Мабуть, мені варто зазирнути в цю книгу». Тож я взялась за читання Біблії.

Чи вам як лікарю було важко повірити у Творця?

Ні. Я захоплювалась тим, наскільки складною є будова нашого тіла. Наприклад, те, як наші нирки контролюють кількість еритроцитів у крові, просто вражає.

Чому ви так говорите?

Як вам, мабуть, відомо, еритроцити переносять кисень. Якщо ви втратите багато крові або опинитеся високо в горах, вашому організму забракне кисню. У нирках є структури, чутливі до рівня кисню у крові. Коли у крові бракуватиме кисню, ці структури запустять процес вироблення ЕПО і його рівень у крові може зрости аж у тисячу разів. ЕПО стимулює кістковий мозок до продукування більшої кількості еритроцитів, і завдяки цьому кров переносить більше кисню. Чудово, чи не так? Дивно, але тільки через 10 років вивчення цього процесу я усвідомила, що лише Бог міг створити таку витончену систему.

Яке враження справила на вас Біблія?

Я прочитала багато історичних книжок і відомих романів. Читаючи Біблію, я відразу помітила, що вона відрізняється від інших книжок. У цій книзі містяться настільки практичні поради, що їхнім джерелом не могла бути людина. Мене дуже вразила особистість Ісуса. Я побачила, що Ісус був реальною особою. Він мав почуття, у нього були друзі. Я не хотіла читати публікацій Свідків Єгови, тому відповіді на свої запитання шукала в енциклопедіях та різних довідниках.

Які питання вас цікавили?

Наприклад, мене дуже зацікавило біблійне пророцтво про рік Ісусового хрещення. У ньому точно вказано, скільки часу мало минути від 20-го року царювання перського правителя Артаксеркса до року, коли Ісус мав стати Месією *. Я звикла проводити ретельні пошуки, адже це є частиною моєї роботи. Тож я дослідила книжки з історії, аби з’ясувати, коли правив Артаксеркс і коли служив Ісус. Зрештою я дійшла висновку, що це біблійне пророцтво точно здійснилось і що воно може походити лише від Бога.