ПІД час польоту літака на кінцях його крил утворюються вихори. Через них посилюється опір повітря і літак споживає більше пального. Крім того, об ці вихори вдаряються літаки, що летять слідом. Саме тому між вильотами з тієї самої злітної смуги має бути достатній інтервал, щоб вихори встигали зникати.

Авіаконструктори знайшли спосіб часткового розв’язання цієї проблеми. Який? Вони створили вінглети, котрі імітують загнуті вгору пір’їни на кінцях крил таких ширяючих птахів, як канюки, лелеки та орли.

Поміркуйте. У польоті пір’я на кінцях крил цих великих птахів загинається вгору і стирчить майже вертикально. Така конфігурація забезпечує максимальну підйомну силу за мінімальної довжини крила, а також полегшує політ. Інженери сконструювали крила літака подібної форми. Провівши інноваційне тестування в аеродинамічній трубі, вони встановили цікавий факт: якщо видозмінені крила правильно зігнуті на кінцях і правильно виставлені відносно повітряного потоку, то льотно-технічні характеристики літака поліпшуються. Наразі вдалося досягнути поліпшення характеристик на 10 відсотків, а то й більше. Завдяки чому? Як говориться в одній енциклопедії, вінглети зводять до мінімуму опір повітря, зменшуючи розміри вихорів. Також вони спричиняють щось на зразок тяги, що «певною мірою протидіє опору повітря, з яким звичайно стикається літак» («Encyclopedia of Flight»).

Завдяки вінглетам літаки можуть літати на більші відстані, піднімати більше вантажу, мати коротші крила,— що спрощує паркування,— а також споживати менше пального. Наприклад, у 2010 році авіакомпанії «по всьому світі зекономили 2 мільярди галонів [7,6 мільярда літрів] реактивного палива», а також посприяли значному зменшенню рівня викидів з повітряних суден, як повідомляє НАСА.

Як ви вважаєте? Підняті вгору кінці крил ширяючих птахів — результат еволюції чи задуму?