Перша книга Біблії, Буття, дуже просто пояснює, як виник усесвіт: «На початку Бог створив Небо та землю» (Буття 1:1). Він створив рослинний і тваринний світ, а потім — перших людей Адама і Єву. Вони відрізнялися від тварин тим, що могли певною мірою виявляти риси, притаманні Богові. Крім того, вони були наділені свободою волі і тому несли відповідальність за свої дії. Якби Адам і Єва слухались наказів Бога, то могли б узяти участь у виконанні його наміру — стати прабатьками всіх людей і разом зі своїми нащадками цілу вічність насолоджуватися мирним та досконалим життям на землі.

Проте один ангел, духовна істота, задумав використати людей для досягнення своїх егоїстичних цілей. Так він став Сатаною, що означає «противник». Через змія Сатана заговорив з Євою і обманув її. Він сказав, що їй буде ліпше без Божого проводу. Адам і Єва послухалися Сатану і розірвали стосунки зі своїм Творцем. Зробивши такий вибір, наші прабатьки втратили вічне життя і передали всім гріх, недосконалість та неминучу смерть.

Відразу після того Бог заявив про свій намір виправити цю тяжку ситуацію і дати Адамовим нащадкам можливість жити вічно. Він передрік, що вибрана ним особа — «насіння» — назавжди знищить Сатану і усуне всі страждання, які спричинили Сатана, Адам і Єва (Буття 3:15). Хто мав бути тим «насінням»? Це стало зрозуміло пізніше.

Відтоді Сатана постійно перешкоджав здійсненню чудового наміру Бога. Гріх і зло швидко заволоділи людством, тож Бог постановив, що знищить у потопі злих людей. Він наказав праведному Ною збудувати ковчег, який нагадував велетенську скриню і тримався на плаву. У ньому могли врятуватися Ной зі своїми рідними, а також тварини, яких Бог звелів йому взяти з собою.

Через рік після початку Потопу Ной і його сім’я вийшли з ковчега на очищену землю. Але тоді ще не настав час для появи «насіння».

На основі Буття, розділи 1—11; Юди 6, 14, 15; Об’явлення 12:9.