ЗАПИТАННЯ МОЛОДИХ ЛЮДЕЙ

Чому я роблю собі порізи?

ВІДТВОРИТИ

Завдавання собі порізів — що це таке?

Це одна з форм самоушкодження, зумовлена нав’язливим бажанням робити собі порізи гострими предметами. Інші форми — це завдавання собі опіків, набивання синців тощо. У цій статті обговорюється завдавання собі порізів, але наведені в ній принципи стосуються усіх форм самоушкодження.

Перевір себе: правильно чи неправильно?

Тільки дівчата роблять собі порізи.
Звичка робити собі порізи є порушенням біблійного наказу з Левит 19:28, де сказано: «Не зробите на тілі своїм нарізу».

Відповіді:

Неправильно. Хоча ця звичка поширена переважно серед дівчат, деякі хлопці теж роблять собі порізи або по-іншому калічать себе.
Неправильно. Слова з Левит 19:28 стосуються стародавнього поганського ритуалу, а не нав’язливого бажання завдавати собі ушкоджень, про яке йдеться у цій статті. Однак логічно, що наш дбайливий Творець не хоче, щоб ми себе ранили (1 Коринфян 6:12; 2 Коринфян 7:1; 1 Івана 4:8).

Чому люди вдаються до цього?

Перевір себе: яке з цих тверджень правильне?

Люди роблять собі порізи:

А. тому що намагаються заглушити емоційний біль;
Б. тому що хочуть себе вбити.

Правильна відповідь: а). Більшість людей, які роблять собі порізи, не хочуть помирати. Вони лише прагнуть позбутися емоційного болю.

Ось що розповіли деякі молоді люди про свою звичку робити собі порізи.

Сілія: «Це давало мені відчуття полегшення».

Тамара: «Здавалося, це був вихід. Зносити фізичний біль було легше, ніж емоційний».

Керрі: «Я ненавиділа смуток, який мене охоплював. А порізи переключали мою увагу на фізичний біль».

Джеррін: «Щоразу, коли я робила собі порізи, я майже нічого не помічала довкола і уявляла, що в мене немає жодних проблем. Це мене влаштовувало».

Якщо ти маєш цю звичку, то як тобі її побороти?

Важливим кроком до відновлення емоційної рівноваги може стати молитва до Бога Єгови. У Біблії сказано: «Всі свої тривоги покладіть на нього, бо він дбає про вас» (1 Петра 5:7).

Порада: почни з коротких молитов. Можна просто казати: «Єгово, допоможи мені». Згодом тобі буде легше висловлювати думки і виливати свої почуття «Богові усілякої потіхи» (2 Коринфян 1:3, 4).

Молитва — це не просто психотерапевтичний прийом. Це реальне спілкування з небесним Батьком, який пообіцяв: «Тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю» (Ісаї 41:10).

Багато тих, хто бореться зі звичкою робити собі порізи, відчували полегшення, коли звірялися комусь із батьків або іншим дорослим, яким довіряли. Ось що розповідають троє дівчат, котрі так і зробили.

Інтерв’ю

Діана (21 рік)
Кеті (15 років)
Лорена (17 років)

У якому віці ви почали робити собі порізи?

Лорена. Десь у 14 років.

Діана. Коли мені було 18 років. Бувало, що я робила собі порізи щодня протягом тижня, а потім цілий місяць не робила цього.

Кеті. У 14 років. Іноді я все ще зриваюся.

Чому ви хотіли ранити себе?

Кеті. Я боролася з почуттям ненависті до самої себе. До того ж мені здавалось, що ніхто не хоче зі мною дружити.

Діана. Іноді мій смуток переростав у розчарування, а розчарування — у відчай. Відчай поглиблювався настільки, що я вже не могла витримати. Було таке відчуття, наче у мене всередині сидить великий звір. Здавалось: зроблю поріз — і випущу цього звіра.

Лорена. Я то впадала в депресію, то злилася, то відчувала себе нікчемою, якимсь непотребом. Хотілося позбутись цих жахливих емоцій, як позбуваються сміття. Іноді я думала, що заслуговую фізичного болю.

Чи ставало вам легше, коли ви завдавали собі ран?

Діана. Так. Після того мені ставало легше, наче з мене знімали якийсь тягар.

Кеті. Це свого роду плач. Декому стає легше, коли він виплачеться. А мені ставало легше, коли я робила собі порізи.

Лорена. Завдаючи собі ран, я немовби проколювала повітряну кульку всередині себе, наповнену негативними почуттями. Але кулька не лопала, просто з неї потроху виходило все негативне.

Чи ви боялися розповісти комусь про те, що з вами коїлося?

Лорена. Так. Я боялася, що люди подумають, ніби я ненормальна. Крім того, мені не хотілося, щоб інші втручалися в моє особисте життя.

Діана. Мені завжди казали, що я сильна, і я не хотіла нікого розчаровувати. Здавалося, що прохання про допомогу рівнозначне поразці.

Кеті. Я боялася, що люди вважатимуть мене несповна розуму. Тоді я почувалася б ще гірше. Крім того, мені здавалось, що я заслуговую на порізи.

Що допомогло вам покласти край цій звичці?

Лорена. Я розповіла про все мамі. Давати собі раду з негативними емоціями мені допомогла також лікарка. Кілька разів я зривалася. Але тоді я стала ретельніше вивчати Біблію. Також мені допомогла регулярна участь у проповідницькому служінні. Мабуть, почуття нікчемності завжди нагадуватиме про себе. Але щоразу, коли воно з’являється, я не дозволяю йому панувати наді мною.

Кеті. Одна співхристиянка, старша від мене на десять років, помітила, що зі мною щось не так. Зрештою я їй звірилась. На мій подив, виявилося, що вона колись теж боролася зі звичкою робити собі порізи. Мені не було важко говорити з нею про свої почуття, бо вона сама через усе це пройшла. Також я звернулась до лікаря, який допоміг мені та моїм батькам зрозуміти мій стан.

Діана. Якось увечері я завітала в гості до однієї подружньої пари, якій довіряла. Чоловік запідозрив щось неладне і з добротою заохотив мене розповісти, що сталося. Його дружина пригорнула мене до себе і гойдала так, як це робила мама, коли я була маленькою. Ми обидві заплакали. Було дуже важко розповісти про свою проблему, але я рада, що зробила це.

Як вам допомогла Біблія?

Діана. Біблія допомогла мені усвідомити, що не можна покладатися лише на свої сили. Я потребую підтримки Бога Єгови (Приповістей 3:5, 6).

Кеті. Я знаю, що біблійна звістка походить від Бога. Тож читання Біблії приносить мені величезне відсвіження (2 Тимофія 3:16).

Лорена. Коли я натрапляю на біблійний вірш, який торкається мого серця, то записую його у блокнот, щоб потім над ним поміркувати (1 Тимофія 4:15).

Які біблійні вірші особливо зворушили вас?

Діана. У Приповістей 18:1 сказано: «Хто відокремлюється, той шукає власного бажання й кепкує з усякої розумної поради». Іноді мені важко бути в компанії людей, але цей вірш допомагає мені пам’ятати, що ізолювати себе небезпечно.

Кеті. Мене особливо зміцнили два біблійних вірші: Матвія 10:29 і 31. Там записані слова Ісуса. Він сказав, що навіть коли помирає горобець, Єгова про це знає, і додав: «Не бійтеся: ви цінніші від багатьох горобців». Щоразу, коли читаю ці слова, вони запевняють мене, що я цінна в очах Єгови.

Лорена. Мене підбадьорює уривок з Ісаї 41:9, 10, де Єгова каже своєму народові: «Не відкинув тебе, не бійся, з тобою-бо Я... Зміцню Я тебе». Слова «зміцню Я тебе» наводять мене на думку про неприступну фортецю з кам’яними мурами. Цей біблійний уривок додає мені сил, адже запевняє в тому, що Єгова любить мене і завжди буде поряд.

Запитання для роздумів

До кого ти могла б звернутись, коли будеш готова прийняти допомогу?
Про що ти могла б помолитись до Бога Єгови?
Чи ти можеш назвати два способи, якими можна позбутися стресу чи тривоги, не вдаючись до самоушкодження?

Записник для біблійних віршів

Порада: коли, читаючи Біблію, натрапиш на вірш, який свідчить про любов Єгови або може допомогти тобі розвинути врівноважений погляд на себе і свої недоліки, занотуй його у записник. Одним або двома реченнями опиши, яке значення цей вірш має для тебе. Ось кілька віршів, які зміцнили Діану, Кеті і Лорену.

Римлян 8:38, 39

«Ці вірші показують, що Єгова мене любить, хоч би якою складною була моя ситуація» (Діана).
Псалом 73:23

«Вірші, подібні до цього, запевняють мене, що я не сама: Єгова наче стоїть поряд зі мною» (Кеті).
1 Петра 5:10

«Можливо, проблема вирішиться не відразу і треба буде трохи потерпіти. Однак Єгова може додати сил, щоб усе знести» (Лорена).