1, 2. Наскільки змінився світ від часу Ноя і як почувався в цій ситуації Аврам?

АВРАМ * вдивляється в зикурат (пірамідальну споруду), який височіє над його рідним містом Ур. Звідти лунає шум і підіймається дим — це жерці бога місяця знову складають жертви. Аврам відвертається і похитує головою, незадоволено насупивши брови. Він іде додому повз натовпи людей і, напевне, переймається тим, наскільки Ур обплутаний ідолопоклонством. Від Ноєвих днів це зіпсоване поклоніння вже поширилося по цілому світі.

² Ной помер за два роки до народження Аврама. Коли після Всесвітнього потопу патріарх Ной з родиною вийшов з ковчега, він склав жертву Богу Єгові, який опісля показав їм веселку (Бут. 8:20; 9:12—14). За того часу єдиною релігією у світі була правдива релігія. Але пройшло лише десять поколінь після Ноя, і чисте поклоніння вже стало рідкістю. Люди тодішнього світу служили язичницьким богам. Навіть Аврамів батько, Терах, був ідолопоклонником і, можливо, виготовляв ідолів (Іс. Нав. 24:2).

3. Якою рисою почав вирізнятися Аврам з-поміж своїх сучасників і чого ми від нього вчимося?

³ Аврам поступово почав відрізнятися від інших своєю вірою, і це ставало щораз очевиднішим. Пізніше апостол Павло під натхненням назвав його батьком для всіх, хто мав віру. (Прочитайте Римлян 4:11). Подивімось, як Аврам став  таким чоловіком. Розповідь про нього допоможе нам також зростати у вірі.

4, 5. Від кого Аврам міг довідуватися про Єгову і чому можна дійти такого висновку?

⁴ Звідки Аврам довідався про Бога Єгову? Ми знаємо, що за тих часів Єгова мав своїх вірних служителів. Таким чоловіком був Сим. Хоча він не був найстаршим сином Ноя, Біблія часто згадує його першим з трьох Ноєвих синів. А це, очевидно, тому, що Сим мав дуже міцну віру *. Через якийсь час після потопу Ной сказав, що Єгова — «Симів Бог» (Бут. 9:26). Сим глибоко шанував Єгову та чисте поклоніння.

⁵ Аврам, можливо, особисто знав Сима. Коли Аврам був дитиною, він, напевне, тішився, що все ще живий його прародич, який на власні очі бачив чотири сторіччя людської історії. Сим бачив зло, яке коїлося в допотопному світі, Всесвітній потоп, який очистив землю, поширення народів по землі, а також темні часи Німродового бунту біля Вавилонської вежі. А втім, вірний Сим не мав нічого спільного з цим бунтом. Тож коли Єгова змішав мову будівельників вежі, Сим та його рідні й далі розмовляли первісною мовою людства — мовою Ноя. До рідних Сима належав також Аврам, тому він виростав з почуттям глибокої поваги до Сима. Крім того, Сим жив упродовж більшої частини довгого життя Аврама. Отже, Сим міг розповідати Аврамові про Єгову.

6. а) Як Аврам показав, що багато чого навчився з розповідей про потоп? б) На чому було зосереджене життя Аврама і Сари?

⁶ Аврам, безперечно, багато чого навчився з розповідей про потоп. Подібно до Ноя, він теж намагався ходити з Богом. Власне тому Аврам цурався ідолопоклонства й відрізнявся від інших мешканців Ура, можливо, навіть від близьких родичів. Аврам одружився з чудовою жінкою, Сарою. Вона була не лише вродливою, але й мала міцну віру в Єгову *. Аврам  і Сара були бездітними, проте вельми раділи спільним служінням Єгові. До того ж це подружжя усиновило Лота, Аврамового осиротілого племінника.

7. У чому Ісусовим послідовникам варто наслідувати Аврама?

⁷ Аврам ніколи не покидав Єгови заради поклоніння ідолам Ура. Він та Сара не боялися відрізнятись від мешканців цього міста ідолопоклонників. Якщо ми хочемо розвивати справжню віру, потрібно виявляти подібне мислення і не боятись відрізнятися від тих, хто не вірить в Єгову. Ісус сказав, що його послідовники не будуть «належати світу» і що світ за це ненавидітиме їх. (Прочитайте Івана 15:19). Коли вам боляче через те, що за рішення служити Єгові вас цураються рідні або знайомі, пам’ятайте — ви не перші. Адже ви також ходите з Богом, як це робили в давнину Аврам і Сара.

8, 9. а) Яка незабутня подія відбулася в житті Аврама? б) Що Єгова сказав Аврамові?

⁸ Одного дня в житті Аврама сталась незабутня подія: Бог Єгова передав йому повідомлення. Біблія детально не описує, як саме це відбулось, проте говорить, що цьому вірному чоловікові з’явився «Бог слави». (Прочитайте Дії 7:2, 3). Можливо, послуговуючись ангелом, Всевладний Бог коротко показав Аврамові свою величну славу. Аврам, напевне, був дуже вражений тим, що побачив разючу різницю між живим Богом та мертвими ідолами, яким поклонялися мешканці Ура.

⁹ Що Єгова сказав Аврамові? «Залиш свій край та своїх рідних і йди в землю, котру я тобі покажу». Єгова не повідомив, куди мав піти Аврам, а лиш запевнив, що покаже йому цей край. Спершу Аврамові треба було покинути рідний край та родичів. У країнах Близького Сходу давнини родинні стосунки були дуже міцними. Для чоловіка покинути родичів і переїхати далеко від них вважалося чимось немислимим, для декого навіть гіршим за смерть.

10. На які жертви пішли Аврам і Сара, щоб виконати Божу вказівку покинути Ур?

¹⁰ Щоб покинути рідну домівку, треба було багато чим пожертвувати. Ур був людним і квітучим містом. (Дивіться супровідну інформацію  «Місто, яке покинули Аврам і Сара»). Розкопки виявили, що там існували зручні будинки, деякі  з них мали навіть десять або й більше кімнат для сім’ї та прислуги. Кімнати зводились довкола брукованого подвір’я. У такому будинку зазвичай був водопровід, туалети й каналізація. Варто також пам’ятати, що Аврам і Сара вже були в літах — йому, очевидно, було за 70, а їй — за 60 років. Як і всі дбайливі чоловіки, він прагнув, щоб його дружина почувалася зручно і мала все необхідне. Вони, напевне, обговорювали доручення, яке їм дав Бог, і пов’язані з цим переживання та сумніви. Аврамові, мабуть, зігрівало серце те, що Сара охоче погодилась піти з ним. Сара також була готова покинути комфортне життя в Урі.

11, 12. а) Які приготування і рішення треба було зробити перед виходом з Ура? б) Опишіть, як міг відбуватися вихід Аврама з Ура.

¹¹ Аврам і Сара мали багато роботи: спакувати речі та приготуватися в далеку дорогу. Треба було вирішити, що́ взяти з собою, а що́ залишити. Але найважче — розставатися з близькими для них людьми. А як бути з Терахом, адже він теж уже в літах? Вони вирішили взяти його із собою і дбати про нього. Терах, мабуть, охоче на це погодився, тому що в Біблії навіть сказано, що саме він як патріарх вивів їх з Ура. Він, безперечно, покинув ідолопоклонство. Аврамів племінник Лот також пішов з ними (Бут. 11:31).

¹² І ось настав день рушати в дорогу. За мурами і ровом міста Ура збирають караван. Верблюди та осли вже нав’ючені, домашні тварини зібрані в отару. Рідні та слуги — кожен на своєму місці, усі дивляться на Аврама і чекають сигналу рушати *. Зрештою, надходить момент і караван іде в незнане, щоб ніколи не повернутися в Ур.

13. Як чимало служителів Єгови виявляють охочий дух, який мали Аврам і Сара?

¹³ За наших часів багато служителів Єгови вирішують переїхати туди, де існує більша потреба у проповідниках Царства. Інші, щоб розширити своє служіння, беруться за вивчення іноземної мови або за нові види служіння. Такі рішення зазвичай вимагають додаткових зусиль і жертв, у тому числі готовності відмовитися від певних матеріальних вигод. Такі служителі, котрі виявляють охочий дух, який мали Аврам та Сара, варті нашої похвали. Якщо ми маємо подібну віру, то знаємо, що Єгова завжди даватиме нам більше, ніж  ми даємо йому. Він повсякчас винагороджує своїх служителів за їхню віру (Євр. 6:10; 11:6). Чи Бог теж винагородив Аврама?

14, 15. Якою була мандрівка до Харана і чому Аврам, мабуть, вирішив на деякий час оселитися в тому місті?

¹⁴ Караван уже деякий час у дорозі. Аврам і Сара, напевне, трохи їдуть верхи, трохи йдуть пішки. Вони розмовляють між собою і чують, як тихо лунає дзенькіт дзвіночків, прив’язаних до упряжі в’ючних тварин. Пізніше навіть ті слуги, які рідко мандрували, почали вправніше ставити й розбирати намети. Вони теж допомагають старенькому Терахові зручно сідати на верблюда чи осла. Караван іде на північний захід уздовж річки Євфрат. Минають дні, тижні, змінюються краєвиди.

¹⁵ Зрештою, подолавши 960 кілометрів, вони прибули до Харана — квітучого міста на перехресті торгових шляхів, які сполучали захід і схід. Аврам з рідними оселився в Харані на деякий час. Терах уже, мабуть, настільки ослабнув, що далі подорожувати не міг.

16, 17. а) Яка угода підбадьорила Аврама? б) Як Єгова поблагословив Аврама в Харані?

 ¹⁶ Згодом, у віці 205 років, помирає Терах (Бут. 11:32). За того часу Єгова дуже підбадьорив Аврама, бо знову промовив до нього. Бог повторив настанови, які дав Аврамові в Урі, і дав додаткові обітниці. Єгова пообіцяв, що Аврам стане «народом великим» і завдяки йому всі родини землі отримають благословення. (Прочитайте Буття 12:2, 3). Аврам, радіючи своєю угодою з Богом, сповнився рішучості йти далі.

¹⁷ Проте цього разу вони вже мали більше речей, які треба було взяти з собою, адже Єгова поблагословив Аврама в Харані. Біблія розповідає: «Аврам узяв... ввесь маєток, який набули, і людей, що їх набули у Харані» (Бут. 12:5). Щоб стати народом, Аврамові треба було мати багато майна і слуг, тобто велике господарство. Єгова не завжди дає багатство своїм служителям, але він забезпечує їх усім необхідним, аби вони виконували його волю. Отже, зміцнившись, Аврам повів свій караван у невідоме.

18. а) Коли відбулася знаменна подія в житті Аврама і Божого народу? б) Які пізніші події припали на 14 нісана? (Дивіться супровідну інформацію  «Важлива дата біблійної хронології»).

¹⁸ За кілька днів шляху від Харана лежало місто Кархеміш, де каравани зазвичай переходили Євфрат. Можливо, саме тут відбулася знаменна подія в житті Аврама, яка позначила переломний момент у Божих стосунках зі своїм народом. Це, очевидно, було 14 дня місяця, який пізніше отримав назву нісан. Того дня 1943 року до н. е. Аврам перевів свій караван через Євфрат (Вих. 12:40—43). На південь простягалась країна Ханаан, яку Єгова обіцяв показати Аврамові. Того дня набрала чинності угода Бога з Аврамом.

19. Що Єгова пообіцяв Аврамові і про що це могло йому нагадати?

¹⁹ Дорогою на південь караван зупинився при дубах Мамре, що неподалік від Сихема. Там Єгова ще раз  промовив до Аврама. Цього разу Бог пообіцяв, що Аврамове насіння, тобто його потомки, заволодіють країною Ханаан. Можливо, Аврам пригадав собі пророцтво, яке Єгова виголосив в Едемі. У тому пророцтві йшлося про насіння — потомка, який у майбутньому врятує людство (Бут. 3:15; 12:7). Аврам уже міг розуміти, хоча й не повністю, що він виконуватиме певну роль у величному намірі Єгови.

20. Як Аврам виявив вдячність за те, що́ Єгова йому доручив?

²⁰ Аврам був дуже вдячний за те, що́ Єгова йому доручив. Чужим краєм доводилося йти обережно, адже там усе ще мешкали ханаанеяни. Аврам побудував жертовник Єгові спершу при дубах Мамре, а потім неподалік Бет-Елу і там покликав ім’я Єгови. Очевидно, так він щиро подякував Єгові за майбутнє своїх нащадків. Крім того, Аврам, можливо, проповідував ханаанеянам. (Прочитайте Буття 12:7, 8). Аврам не шкодував за своїм домом і комфортним життям в Урі, а зосереджувався на майбутньому. Проте під час подорожі його мало спіткати велике випробування віри. В Євреїв 11:10 сказано, що він «чекав міста зі справжньою основою, будівничий і сотворитель якого — Бог».

21. Наскільки глибшим є наше знання про Боже Царство у порівнянні з тим, що́ про нього знав Аврам, і до чого це спонукує вас?

²¹ За нашого часу служителі Єгови знають більше, ніж Аврам про це символічне місто, тобто про Боже Царство. Нам відомо, що Царство править у небі й невдовзі покладе край цій світовій системі, а довгоочікуване Аврамове Насіння — Ісус Христос — уже править у цьому Царстві. Нам буде дуже приємно жити за часу, коли Аврам воскресне і чітко зрозуміє Божий намір, про який за свого життя він знав зовсім мало. Якщо ми прагнемо побачити, як Єгова виконає всі свої обітниці, то необхідно ретельно наслідувати Аврама. Виявляймо саможертовність, послух і щиро цінуймо всі доручення від Єгови. Розвиваймо таку ж віру, як Аврам. Він став батьком для всіх, хто має віру, і може стати таким батьком також для нас.