«НОВИЙ рік настав, коли у світі панував безлад, конфлікти та кровопролиття»,— зазначалося у «Вартовій башті» за 1 січня 1917 року. В Європі і далі вирувала Перша світова війна, яку через її глобальні масштаби називали тоді Великою війною.

Хоча Дослідники Біблії не до кінця розуміли питання християнського нейтралітету, багато хто з них заслуговував похвали, бо не брав участі в цьому кровопролитті. Наприклад, 19-літній Стенлі Вілліс з Англії був рішуче  налаштований зберігати нейтралітет. Ось що він написав перед судовим засіданням: «Мені випала нагода дати свідчення, і я вважаю це великою честю. Полковник сказав, що сьогодні вранці мені накажуть вдягнути військову форму, і, якщо я відмовлюсь, мене віддадуть під трибунал».

Стенлі не пішов на компроміс, і його засудили на каторжні роботи. Але навіть в ув’язненні він зберігав позитивний склад розуму. Через два місяці цей брат написав: «Завдяки “духу сили”, який дає Правда, ми здатні терпляче зносити... те, що не під силу іншим». Стенлі мудро використовував час у в’язниці. Він зазначив: «Одне з найбільших благословень, які я відчув впродовж цих випробувань,— це унікальна можливість у спокійній атмосфері молитися, роздумувати і вивчати».

Невдовзі у цю війну втягнулися Сполучені Штати. 2 квітня 1917 року президент Вудро Вільсон звернувся до Конгресу із закликом оголосити війну Німеччині. Через чотири дні США офіційно вступили у війну. Тож християнам у Сполучених Штатах довелося стикнутися з питанням нейтралітету.

У зв’язку з таким розвитком подій у США виникла гостра потреба поповнити ряди збройних сил. Тому в травні вийшов закон про військову повинність, що зобов’язував тисячі чоловіків йти на війну. А через місяць було видано закон про шпигунську діяльність, згідно з яким відмова від призову вважалася злочином. Невдовзі вороги правди почали «замишляти лихо в ім’я закону» проти миролюбних служителів Єгови (Пс. 94:20).

Безлад у світі у час війни не став несподіванкою для Дослідників Біблії. Упродовж десятиліть вони звертали увагу на біблійні пророцтва, що передрікали такі події.  Однак багатьох здивувало поділення, яке згодом виникло між деякими служителями Єгови.

Труднощі почалися відразу після смерті Чарлза Тейза Рассела. Постало питання, як здійснюватиметься нагляд за діяльністю служителів Єгови. У 1884 році брат Рассел заснував Трактатне товариство «Сіонська вартова башта». Він залишався президентом цієї юридично зареєстрованої корпорації до своєї смерті в жовтні 1916 року. Коли провід в організації взяв Джозеф Рутерфорд, деякі відповідальні брати, у тому числі четверо братів, котрі входили до ради директорів, стали виявляти честолюбний дух.

Цим братам не подобалося, як діяв брат Рутерфорд. Зокрема йшлося про служіння Пола Джонсона, який тоді був пілігримом, тобто роз’їзним наглядачем.

Незадовго до своєї смерті Рассел призначив брата Джонсона до Англії роз’їзним представником Дослідників Біблії. Пол Джонсон мав проповідувати, відвідувати збори та звітувати про діяльність у тій території. Коли в листопаді 1916 року Джонсон прибув до Англії, тамтешні брати дуже тепло його приймали. На жаль, через таке особливе ставлення брат Джонсон загордився і дійшов висновку, що саме він має бути наступником Рассела.

Згодом Джонсон, не маючи на це жодного права, вигнав з родини Бетелю тих, хто засуджував його неправильну поведінку. Також він спробував здобути контроль над банківськими рахунками організації в Лондоні, і тоді брат Рутерфорд викликав його до США.

Прибувши до Брукліна, Джонсон не захотів смиренно прийняти виправлення. Натомість він настійно переконував Рутерфорда повернути його до Англії. Але брат Рутерфорд  відмовився, тож Джонсон став схиляти на свій бік раду директорів, і четверо з них приєдналось до нього.

Щоб ці чоловіки, подібно до Джонсона в Англії, не перейняли контроль над коштами організації у США, Рутерфорд вжив рішучих заходів для усунення їх з ради директорів. Згідно з законодавством, раду директорів мали щороку обирати члени корпорації. Однак 6 січня 1917 року на щорічних зборах корпорації обрали лише трьох членів ради директорів: Джозефа Рутерфорда президентом Товариства, Ендрю Пірсона віце-президентом та Вільяма Ван-Амбурга секретарем-скарбником. А на чотири інші посади в раді директорів нікого не обирали. Чотирьох членів ради, які збунтувалися, обрали минулого року, і дехто вважав, що вони мають залишатися на цих посадах безстроково. Оскільки їх не переобрали, вони взагалі не мали права входити до ради директорів. Тож у липні 1917 року Джозеф Рутерфорд, діючи в рамках своїх повноважень, призначив на ці посади чотирьох вірних братів.

Дізнавшись про це, четверо колишніх членів ради директорів дуже розлютилися і, як очікувалося, почали боротися за свої посади. Дехто з Дослідників перейшов на їхній бік, і навіть сформувалися окремі групи. Все ж вони так нічого і не досягли, а більшість Дослідників Біблії залишалися відданими організації Єгови.

Упродовж цього періоду брат Рутерфорд та інші віддані служителі Бетелю і далі сприяли поширенню справ Царства. Кількість роз’їзних наглядачів, або, як їх тоді називали, пілігримів, зросла з 69 до 93, а кількість колпортерів, тобто сталих піонерів,— з 372 до 461. Крім того, вперше почали призначати спеціальних колпортерів. (Подібне служіння сьогодні виконують допоміжні піонери.)  У деяких зборах тоді служило по 100 таких ревних вісників.

Також 17 липня 1917 року було видано нову книжку «Довершена таємниця». Вона розходилася так швидко, що до кінця року вже не залишилося жодної, тож брати замовили в приватній друкарні ще 850 000 її примірників *.

Реорганізація Бетелю, яку в 1916 році розпочав брат Рассел, була завершена. І у «Вартовій башті» за грудень 1917 року повідомлялося: «Реорганізацію Офісу... завершено, і тепер праця виконується тут більш злагоджено та ефективно, як і має відбуватися в будь-якій добре організованій установі... Служителі Офісу розуміють, що вони тут не тому, що мають на це право, а тому, що їм випала велика честь».

А у «Вартовій башті» за вересень 1917 року зазначалося: «Починаючи з 1 січня кожного місяця помітне збільшення [кількості виданої літератури] у порівнянні з тим же місяцем 1916 року... Здається, це чітко свідчить про те, що Господь благословляє роботу, яка ведеться в Брукліні».

Організація Єгови була очищена від противників. До того ж вибори, що проводилися тоді у зборах і були опубліковані у «Вартовій башті», показали, що більшість Дослідників Біблії підтримували Джозефа Рутерфорда та відданих братів, які служили в Бетелі. Проте випробування служителів Єгови, які брали провід в організації, не закінчилися. Хоча 1918 рік почався досить позитивно, подальші події стали найтемнішою сторінкою в нашій сучасній історії.