Галілейського моря. Прісне озеро на півночі Ізраїлю. (Грецьке слово, перекладене як «море», може також означати «озеро».) Його ще називали Кіннеретським морем (Чс 34:11), озером Генісарет (Лк 5:1) і Тиберіадським морем (Ів 6:1). Воно лежить приблизно на 210 м нижче від рівня моря. Довжина з півночі на південь становить 21 км, а максимальна ширина — 12 км. Його глибина сягає 48 м. (Див. додаток А7, карту 3Б, «На березі Галілейського моря».)

Галілейського, або Тиберіадського, моря. Галілейське море іноді називали Тиберіадським за назвою міста, яке лежало на його західному узбережжі. Це місто отримало свою назву на честь римського імператора Тиберія (Ів 6:23). Назва Тиберіадське море згадується у цьому вірші, а також в Ів 21:1. (Див. коментар до Мт 4:18.)

Пасха. Ісус почав проповідувати після свого хрещення восени 29 року н. е., отже згадка про Пасху на самому початку його служіння, очевидно, стосується Пасхи, яка відзначалася навесні 30 року н. е. (Див. коментар до Лк 3:1 і додаток А7.) Порівняння чотирьох Євангелій показує, що протягом служіння Ісуса на землі Пасха відзначалася чотири рази, а це говорить про те, що його служіння тривало три з половиною роки. В Євангеліях від Матвія, Марка і Луки (ці Євангелія часто називають синоптичними) згадується лише остання Пасха, яку Ісус відзначив перед своєю смертю. В Євангелії від Івана конкретно згадуються три випадки святкування Пасхи (Ів 2:13; 6:4; 11:55), а четвертий, цілком імовірно, мається на увазі в Ів 5:1, де згадується «юдейське свято». Це показує, наскільки важливо порівнювати Євангелія, щоб отримати повнішу картину життя Ісуса. (Див. коментарі до Ів 5:1; 6:4; 11:55.)

Юдейське свято. Хоча Іван не уточнює, про яке свято йдеться, існують вагомі підстави вважати, що це Пасха 31 року н. е. Іван описував події переважно в хронологічному порядку. Це свято згадується після того, як Ісус сказав, що «до жнив залишилося ще чотири місяці» (Ів 4:35). Жнива, зокрема збирання ячменю, починались приблизно в час Пасхи (14 нісана). Тож, очевидно, Ісус промовив слова про жнива за чотири місяці до Пасхи — мабуть у місяці кіслеві (листопад — грудень). Між кіслевом і нісаном відзначалися два інших свята, Свято присвячення і Пурим. Однак для відзначання цих свят ізраїльтяни не мусили йти в Єрусалим. Отже, «юдейське свято» — це, найімовірніше, Пасха, на яку Ісус мав прийти в Єрусалим, дотримуючись Божого закону, даного Ізраїлю (Пв 16:16). Після згадки про це свято Іван описує лише кілька подій, що відбулися до наступної Пасхи (Ів 6:4), але, як видно з таблиці в додатку А7, Іван розповідає про Ісусове служіння стисло і не згадує того, про що вже написали три інші письменники Євангелій. З огляду на те, як багато подій описано в трьох інших Євангеліях, можна зробити висновок, що між святкуваннями Пасхи, згаданими в Ів 2:13 та Ів 6:4, була ще одна Пасха. (Див. додаток А7 і коментар до Ів 2:13.)

Пасха. Тобто Пасха 33 року н. е. Це, очевидно, четверта Пасха, про яку згадується у Євангелії від Івана. (Див. коментарі до Ів 2:13; 5:1; 6:4.)

Пасха. Очевидно, стосується Пасхи 32 року н. е.— третьої Пасхи за часу Ісусового служіння на землі. (Див. коментарі до Ів 2:13; 5:1; 11:55 і додаток А7.)

Де б нам купити хліба для цих людей? Це єдине Ісусове чудо, записане в усіх чотирьох Євангеліях (Мт 14:15—21; Мр 6:35—44; Лк 9:10—17; Ів 6:1—13).

Денаріїв. Див. глосарій, «Денарій», і додаток Б14.

А також жінки і малі діти. Лише Матвій, описуючи це чудо, згадує жінок і малих дітей. Можливо, загальна кількість тих, кого Ісус чудом нагодував, становила понад 15 000.

Нехай люди сядуть. Або «нехай люди напівляжуть». Тут словом «люди» перекладено форму грецького слова а́нтропос, яке часто вживається і щодо чоловіків, і щодо жінок. Словом «чоловіки» в цьому вірші передано форму грецького слова ане́р, яке, з огляду на Мт 14:21, в цьому контексті стосується тільки дорослих чоловіків. (Див. коментар до Мт 14:21.)

А зібралося там приблизно 5000 чоловіків. Лише Матвій, описуючи це чудо, згадує, що серед присутніх були «також жінки і малі діти» (Мт 14:21). Можливо, загальна кількість тих, кого Ісус чудом нагодував, становила понад 15 000.

Світ. Грецьке слово ко́смос тут стосується людства. Вислів прийти у світ, очевидно, стосується передусім хрещення Ісуса, а не його народження на землі. Після свого хрещення Ісус ніс світло людям, виконуючи серед них доручене йому служіння. (Пор. Ів 3:17, 19; 6:14; 9:39; 10:36; 11:27; 12:46; 1Ів 4:9.)

Той Пророк. Багато юдеїв у I столітті н. е. сподівалися, що Месією буде пророк, подібний до Мойсея (Пв 18:15, 18). В цьому контексті вислів який мав прийти у світ, імовірно, вказує на те, що люди чекали приходу Месії. Лише Іван описує події, згадані в цьому вірші. (Див. коментар до Ів 1:9.)

Зробити царем. Цей випадок описує тільки Іван. Ісус не втручався в політичні справи рідного краю. Він був готовий прийняти царську владу тільки від Бога і тільки у визначений Богом час. Пізніше Ісус наголошував, що його послідовники дотримуватимуться такого ж погляду (Ів 15:19; 17:14, 16; 18:36).

Галілейського моря. Прісне озеро на півночі Ізраїлю. (Грецьке слово, перекладене як «море», може також означати «озеро».) Його ще називали Кіннеретським морем (Чс 34:11), озером Генісарет (Лк 5:1) і Тиберіадським морем (Ів 6:1). Воно лежить приблизно на 210 м нижче від рівня моря. Довжина з півночі на південь становить 21 км, а максимальна ширина — 12 км. Його глибина сягає 48 м. (Див. додаток А7, карту 3Б, «На березі Галілейського моря».)

Галілейського, або Тиберіадського, моря. Галілейське море іноді називали Тиберіадським за назвою міста, яке лежало на його західному узбережжі. Це місто отримало свою назву на честь римського імператора Тиберія (Ів 6:23). Назва Тиберіадське море згадується у цьому вірші, а також в Ів 21:1. (Див. коментар до Мт 4:18.)

Попливли. Учні попливли по Галілейському морю. (Див. коментарі до Мт 4:18; Ів 6:1.)

Галілейського моря. Прісне озеро на півночі Ізраїлю. (Грецьке слово, перекладене як «море», може також означати «озеро».) Його ще називали Кіннеретським морем (Чс 34:11), озером Генісарет (Лк 5:1) і Тиберіадським морем (Ів 6:1). Воно лежить приблизно на 210 м нижче від рівня моря. Довжина з півночі на південь становить 21 км, а максимальна ширина — 12 км. Його глибина сягає 48 м. (Див. додаток А7, карту 3Б, «На березі Галілейського моря».)

Приблизно 5 або 6 кілометрів. Букв. «приблизно 25 або 30 стадіїв». Грецьке слово ста́діон — міра довжини, яка дорівнює 185 м, тобто 1/8 римської милі. Оскільки ширина Галілейського моря становить близько 12 км, учні, мабуть, були десь посередині цього моря (Мр 6:47; див. коментар до Мт 4:18 і додатки А7 та Б14).

Тиберіади. Місто на західному узбережжі Галілейського моря, приблизно за 15 км на південь від Капернаума. Одразу на південь від Тиберіади були відомі у давні часи гарячі джерела. Місто побудував Ірод Антипа між 18 і 26 роками н. е. та зробив його столицею і своєю резиденцією. Він назвав його на честь римського імператора Тиберія, який правив у той час. Сьогоднішня назва міста — Тіверія (єврейською Тверія). Хоча це місто було найбільшим у тій місцевості, в Біблії воно згадується лише в цьому вірші. Ніде не говориться, що Ісус бував у Тиберіаді; причиною могло бути те, що в місті жило багато людей з інших народів. (Пор. Мт 10:5—7.) Як повідомляє Йосиф Флавій, Тиберіаду звели на місці, де колись були гробниці, тому юдеї не хотіли в ній оселятися (Чс 19:11—14). Після юдейського бунту в II столітті н. е. Тиберіаду оголосили очищеною, і вона стала провідним центром юдейської освіти і місцем засідань Синедріону. Тут уклали Мішну і Талмуд у палестинській (єрусалимській) версії, а також масоретський текст, з якого пізніше перекладали Єврейські Писання. (Див. додаток Б10.)

Поживи, яка псується... нетлінної поживи, яка приносить вічне життя. Ісус розумів, що дехто спілкувався з ним та його учнями лише заради матеріальної вигоди. Завдяки фізичній поживі людина підтримує своє життя з дня в день, а завдяки «поживі» з Божого Слова вона може жити вічно. Ісус заохочує натовп працювати... заради «нетлінної поживи, яка приносить вічне життя», тобто докладати зусиль, щоб задовольняти свої духовні потреби і виявляти віру в те, про що вони дізнаються (Мт 4:4; 5:3; Ів 6:28—39).

Наші прабатьки їли манну. Юдеї сподівались, що Месіанський Цар забезпечить їх їжею. У розмові з Ісусом вони обґрунтували свої сподівання тим, що Бог дав їхнім прабатькам манну в пустелі Сінай. Цитуючи Пс 78:24, люди говорили про отриману чудом манну як про хліб [або «зерно»] з неба. Коли вони просили Ісуса показати «знак» (Ів 6:30), то, мабуть, хотіли, щоб він здійснив таке ж чудо, як за день до того. Тоді з п’яти ячмінних хлібин і двох невеликих риб він зробив достатньо їжі для тисяч людей (Ів 6:9—12).

Світ з’явився через нього. Грецьке слово ко́смос («світ») тут стосується людства. Це видно з останньої частини вірша, де говориться, що світ його не знав. У нерелігійній літературі це грецьке слово іноді передавало думку про всесвіт і створіння загалом, і в такому значенні його, мабуть, використав апостол Павло, коли звертався до греків на Ареопазі (Дії 17:24). Однак у Грецьких Писаннях воно переважно вказує на все людство або його частину. Звичайно, Ісус брав участь у створенні всього, у тому числі неба, землі і того, що на них. Проте в цьому вірші наголошується на його ролі у створенні людей (Бт 1:26; Ів 1:3; Кл 1:15—17).

Світові. У Грецьких Писаннях грецьке слово ко́смос здебільшого стосується людства або якоїсь його частини. (Див. коментар до Ів 1:10.) В Ів 1:29 сказано, що Ісус, Ягня Боже, «покінчить з гріхом світу». В Ів 6:33 Ісуса названо Божим хлібом — тим, через кого Єгова дасть людям життя і поблагословить їх.

Хліб життя. Цей вислів у Біблії згадується лише двічі (Ів 6:35, 48). У цьому вірші життя означає «вічне життя» (Ів 6:40, 47, 54). Під час розмови Ісус називає себе «правдивим хлібом з неба» (Ів 6:32), «Божим хлібом» (Ів 6:33) і «живим хлібом» (Ів 6:51). Він підкреслює, що, хоча ізраїльтяни отримували від Бога манну в пустелі (Не 9:20), ця їжа не давала їм можливості жити вічно (Ів 6:49). Однак вірні послідовники Христа можуть споживати небесну манну, або «хліб життя» (Ів 6:48—51, 58), і завдяки цьому жити вічно. Вони їдять цей хліб у тому розумінні, що виявляють віру у викупну силу Ісусового тіла і крові, які він віддав у жертву.

Знаю, він воскресне. Марта думала, що Ісус говорить про майбутнє воскресіння — воскресіння в останній день. (Див. коментар до Ів 6:39.) Вона глибоко вірила у це вчення. Деякі юдейські релігійні провідники, яких називали садукеями, заперечували воскресіння, хоча це вчення містилося у натхнених Богом Писаннях (Дн 12:13; Мр 12:18). А фарисеї вірили у безсмертя душі. Однак Марта знала, що Ісус навчав про надію на воскресіння і навіть воскресив кількох людей, щоправда, ніхто з них не був мертвий так довго, як Лазар.

Щоб воскресив їх в останній день. Ісус чотири рази говорить про те, що воскрешатиме людей в останній день (Ів 6:40, 44, 54). В Ів 11:24 Марта також згадує про «воскресіння в останній день». (Пор. Дн 12:13; див. коментар до Ів 11:24.) В Ів 12:48 «останній день» пов’язується з часом суду, який, очевидно, відповідає Тисячолітньому правлінню Христа, коли він судитиме людей, у тому числі воскреслих (Об 20:4—6).

Вічне життя. В цій розмові Ісус вживає вислів «вічне життя» чотири рази (Ів 6:27, 40, 47, 54), а його учень — один раз (Ів 6:68). У Євангелії від Івана цей вислів трапляється 17 разів, а в трьох інших Євангеліях разом узятих — лише 8.

Всіляких людей. Ісус говорить, що приверне до себе різних людей, незалежно від їхньої національності, раси чи матеріального стану (Дії 10:34, 35; Об 7:9, 10; див. коментар до Ів 6:44). Варто зазначити, що в цьому випадку Ісуса хотіли побачити деякі греки, які поклонялись у храмі. (Див. коментар до Ів 12:20.) У багатьох перекладах грецьке слово пас («кожен; всі [люди]») перекладене так, що складається враження, ніби Ісус зрештою приверне до себе кожну людину. Але такий погляд не узгоджується з рештою натхнених Писань (Пс 145:20; Мт 7:13; Лк 2:34; 2Фс 1:9). Хоча грецьке слово буквально означає «всі; кожен» (Рм 5:12), з Мт 5:11 і Дії 10:12 чітко видно, що воно також може означати «всілякі», і саме так його передано в цих віршах у багатьох перекладах (Ів 1:7; 1Тм 2:4).

Приведе її. Грецьке дієслово, перекладене як «приводити», може вживатися стосовно витягування риби сітями (Ів 21:6, 11). Все ж у цьому вірші воно зовсім не вказує на те, що Бог приводить до себе людей проти їхньої волі. Ще одне значення цього дієслова — «приваблювати; привертати». Ісусові слова нагадують слова з Єр 31:3, де Єгова колись сказав своєму народу: «Я... притягую тебе до себе відданою любов’ю». (У Септуагінті тут вживається те саме грецьке дієслово.) В Ів 12:32 (див. коментар) говориться, що Ісус так само привертає до себе всіляких людей. Як видно з Писання, Єгова дав людям свободу волі. Кожен сам вирішує, служити Богу чи ні (Пв 30:19, 20). Бог ніжно притягує до себе тих, чиє серце схильне прийняти правду (Пс 11:5; Пр 21:2; Дії 13:48). Єгова робить це через біблійну звістку і свій святий дух. В Ів 6:45 цитується пророцтво з Іс 54:13, яке стосується тих, кого приводить до себе Батько. (Пор. Ів 6:65.)

Єговою. Це цитата з Іс 54:13, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). Доступні на сьогодні грецькі рукописи Євангелія від Івана використовують тут слово тео́с (можливо, це слово було взяте тому, що воно містилось в Іс 54:13 у копіях Септуагінти). Тож зрозуміло, чому в більшості перекладів використовується слово «Бог». Однак з огляду на те, що це цитата з Єврейських Писань, Боже ім’я вжито в основному тексті цього вірша. (Див. додаток В.)

Має в собі життя. Або «має в собі дар життя». Ісус має «в собі життя» в тому значенні, що його Батько, Бог Єгова, наділив його силою, яку раніше мав тільки Бог. Завдяки цій силі Ісус здатний допомогти людям отримати Боже схвалення, а отже, і життя. Також він здатний давати життя померлим, тобто воскрешати їх. Приблизно через рік після того, як Ісус сказав слова, записані в цьому вірші, він зазначив, що його послідовники також можуть мати в собі життя. (Щоб дізнатися про те, в якому значенні послідовники Ісуса можуть мати «в собі життя», див. коментар до Ів 6:53.)

В собі життя. В Ів 5:26 Ісус говорить, що, як Батько має «в собі життя», так і йому дана можливість мати «в собі життя». (Див. коментар до Ів 5:26.) Тепер, приблизно через рік, Ісус використовує той самий вислів, говорячи про своїх послідовників. Він показує, що мати «в собі життя» може означати отримати «вічне життя» (Ів 6:54). У цьому вірші вислів «в собі життя» вказує не на силу наділяти життям, а, ймовірно, на можливість отримати справжнє повноцінне життя. Помазані християни отримують його, коли воскресають до безсмертного життя на небі. А вірні християни з земною надією отримають справжнє життя, пройшовши остаточне випробування відразу після Тисячолітнього правління Христа (1Кр 15:52, 53; Об 20:5, 7—10).

Хто їсть моє тіло та п’є мою кров. Як видно з контексту, такі особи роблять це в переносному значенні, виявляючи віру в Ісуса Христа (Ів 6:35, 40). Ісус промовив ці слова в 32 році н. е., а це означає, що він не говорив про Господню вечерю, започатковану через рік після того. Описане Іваном відбувалося перед «юдейською Пасхою» (Ів 6:4), тож Ісусові слухачі, очевидно, пригадали собі про свято, яке наближалося, і про значення крові ягняти, яка врятувала життя ізраїльтян у ніч перед їхнім виходом з Єгипту (Вх 12:24—27). Ісус показав, що його кров так само відіграватиме важливу роль, адже завдяки їй учні зможуть отримати вічне життя.

В єдності зі мною. Або «в мені». Цей вислів передає думку про близькі стосунки, гармонію і єдність.

В синагозі. Або, можливо, «на народних зборах». Вжите тут грецьке слово сінаґоґе́ буквально означає «збирання разом; збори». У Грецьких Писаннях це слово переважно стосується будівлі або місця, де юдеї збиралися, щоб читати Писання, навчати, виголошувати проповіді і молитися. (Див. глосарій, «Синагога».) Хоча в цьому вірші сінаґоґе́ може мати ширше значення й стосуватися будь-яких зборів для широкого загалу, воно, найімовірніше, вказує на синагогу, де Ісус звертався до юдеїв, які були під Мойсеєвим законом.

Доводить тебе до спотикання. У Грецьких Писаннях грецьке слово скандалı́зо («спотикатися; доводити до спотикання») вживається в переносному значенні і може означати грішити або підштовхувати когось до гріха. У цьому контексті це слово також можна перекласти як «підштовхує тебе до гріха; стає для тебе пасткою». З того, як скандалı́зо вживається в Біблії, видно, що під гріхом може матися на увазі порушення одного з Божих законів моралі, втрата віри або те, що людина приймає фальшиві вчення. Це грецьке слово може також означати «образитися». (Див. коментарі до Мт 13:57; 18:7.)

Підстави для спотикання. Або «камені спотикання». Вважається, що вжите тут грецьке слово ска́ндалон спочатку стосувалося якоїсь пастки; існує думка, що це була палиця з приманкою. Згодом це слово почало означати будь-яку перешкоду, об яку можна спіткнутися і впасти. У переносному значенні воно передає думку про дію чи обставину, через яку людина може збитися з правильного шляху, «спіткнутися» або «впасти» морально чи згрішити. Споріднене дієслово скандалı́зо, перекладене в Мт 18:8, 9 як «доводити до спотикання», можна також передати як «стати пасткою; підштовхнути до гріха».

Невже це стало для вас каменем спотикання? Або «невже це образило вас?» чи «невже ви перестали через це вірити?». У Грецьких Писаннях грецьке слово скандалı́зо («спотикатися; доводити до спотикання») вживається в переносному значенні і може означати грішити або підштовхувати когось до гріха. Залежно від контексту під цим словом може матися на увазі порушення одного з Божих законів моралі, втрата віри або те, що людина приймає фальшиві вчення чи ображається. (Див. коментарі до Мт 5:29; 18:7.)

Що означають слова. Букв. «що є». Тут грецьке слово естı́н (буквально «є») має значення «означає». (Див. коментар до Мт 26:26.)

Означає. Тут грецьке слово естı́н (буквально «є») вжито в значенні «означає; символізує; представляє». Для апостолів це було очевидним, адже на тій події Ісусове досконале тіло було перед ними, так само як і прісний хліб, який вони мали їсти. Отже, хліб не міг бути буквальним тілом Ісуса. Цікаво, що те саме грецьке слово вживається в Мт 12:7, де в багатьох перекладах воно передане як «означає».

Духу. Очевидно, йдеться про Божий святий дух. Ісус показує разючий контраст: Бог через свій дух дає силу і мудрість, а від тіла користі жодної. Це означає, що людська сила, а також мудрість, зібрана в різних творах, філософіях і вченнях, не ведуть до вічного життя.

Тіла. Це слово, очевидно, має широке значення і стосується людських обмежень — людина не може зробити чи збагнути все, що хотіла б, і не може досягти всього, чого хотіла б. Увесь людський досвід і мудрість, всі твори, філософії і вчення не можуть дати вічне життя, і тому від них користі жодної.

Духовні; вони дають життя. Букв. «є дух і є життя». Грецьке слово естı́н (буквально «є») може мати значення «означає», тож цілий вислів ще можна перекласти як «означає дух і означає життя». (Див. коментарі до Мт 12:7; 26:26.) Очевидно, Ісус має на увазі, що його слова натхнені святим духом і що вони дають життя.

Наклепник. Або «диявол». Грецьке слово діа́болос, яке найчастіше вживається щодо Диявола, означає «наклепник». У кількох випадках, коли це слово не стосується Диявола, воно перекладене як «наклепники» (2Тм 3:3), «наклепниці» (1Тм 3:11) і «зводити наклепи» (Тит 2:3). Коли йдеться про Диявола, перед грецьким словом майже завжди стоїть означений артикль. (Див. коментар до Мт 4:1 і глосарій, «Означений артикль».) У цьому вірші слово діа́болос передає думку про погану рису, яку розвинув Юда Іскаріот. Мабуть, в цей момент Ісус помітив, що Юда сходить на неправильний шлях; це було на руку Сатані, який згодом використав Юду як спільника у вбивстві Ісуса (Ів 13:2, 11).

Ісус знав. Ісус міг розпізнавати думки і схильності людей. Тож зрозуміло, що, коли він вибрав Юду апостолом, ніщо не вказувало на те, що цей чоловік стане зрадником (Мт 9:4; Мр 2:8; Ів 2:24, 25). Однак пізніше, коли в Юди почало розвиватись негативне мислення, Ісус це помітив і зрозумів, хто його зрадить. Навіть знаючи, що зробить Юда, Ісус все одно помив йому ноги. (Див. коментарі до Ів 6:64; 6:70.)

Ще з самого початку. Тут не йдеться про народження Юди чи про час, коли він став апостолом, адже Ісус вибрав апостолів після того, як всю ніч провів у молитві (Лк 6:12—16). «Початок» стосується часу, коли Юда зійшов з праведного шляху, й Ісус відразу це помітив (Ів 2:24, 25; Об 1:1; 2:23; див. коментарі до Ів 6:70; 13:11). З цих слів видно, що вчинки Юди були добре обдуманими, а зрада — запланованою, це не був просто імпульсивний вчинок. У Грецьких Писаннях значення слова «початок» (грецькою архе́) залежить від контексту. Скажімо, в 2Пт 3:4 «початок» стосується початку творіння. Але в більшості випадків воно вживається у вужчому значенні. Наприклад, Петро сказав, що святий дух зійшов на язичників, «як спочатку і на нас» (Дії 11:15). Петро не мав на увазі своє народження чи час, коли був обраний апостолом. Він говорив про день П’ятидесятниці 33 року н. е., коли почалося злиття святого духу з визначеною метою (Дії 2:1—4). Інші приклади того, як контекст впливає на значення слова «початок», можна побачити в Лк 1:2; Ів 15:27 та 1Ів 2:7.

Знав... хто його зрадить. Ісус мав на увазі Юду Іскаріота. Перш ніж обрати 12 апостолів, Ісус всю ніч провів у молитві до свого Батька (Лк 6:12—16). Тож очевидно, що спочатку Юда був вірним Богу. Але Ісус знав із пророцтв у Єврейських Писаннях, що його зрадить близький товариш (Пс 41:9; 109:8; Ів 13:18, 19). Коли в особистості Юди почали відбуватися негативні зміни, Ісус, який міг бачити серця і думки, відразу це помітив (Мт 9:4). Бог, послуговуючись здатністю бачити майбутнє, знав наперед, що один з близьких товаришів Ісуса стане зрадником. Однак з огляду на риси Бога і те, як він діяв у минулому, було б неправильно вважати, що вчинки Юди були визначені наперед і цей чоловік не мав вибору.

Диявол. Від грецького слова діа́болос, що означає «наклепник» (Ів 6:70; 2Тм 3:3). Споріднене дієслово діаба́лло, яке означає «звинувачувати; дорікати», трапляється в Лк 16:1, де сказано, що на одного управителя «донесли», звинувативши його у розтраті майна.

Наклепник. Або «диявол». Грецьке слово діа́болос, яке найчастіше вживається щодо Диявола, означає «наклепник». У кількох випадках, коли це слово не стосується Диявола, воно перекладене як «наклепники» (2Тм 3:3), «наклепниці» (1Тм 3:11) і «зводити наклепи» (Тит 2:3). Коли йдеться про Диявола, перед грецьким словом майже завжди стоїть означений артикль. (Див. коментар до Мт 4:1 і глосарій, «Означений артикль».) У цьому вірші слово діа́болос передає думку про погану рису, яку розвинув Юда Іскаріот. Мабуть, в цей момент Ісус помітив, що Юда сходить на неправильний шлях; це було на руку Сатані, який згодом використав Юду як спільника у вбивстві Ісуса (Ів 13:2, 11).